Лещата: види, конструкція, застосування | Своїми руками – Як зробити самому

Содержание

Спускник на леща или оснастка комбайн: как выглядит и как применять? – Сайт о

Лещата: види, конструкція, застосування | Своїми руками - Як зробити самому

Малоизвестная, но эффективная снасть спускник на леща зимой – это разновидность зимней донки, успешно применявшаяся для ловли этой рыбы еще нашими дедами.

В современной вариации в оснастку добавлены светонакопительные крючки, да и вся она теперь делается из более тонких лесок и удобных удильников с катушками вместо мотовильцев. В некоторых регионах эту донку называют комбайном.

Но по мнению большинства, под комбайном подразумевается оснастка на сазана и карпа с пружиной. Поэтому будем называть эту снасть “спускник”, чтобы не путаться.

Зимний лещ

Лещ питается всю зиму, чередуя периоды высокой и малой кормовой активности. Если летом эта рыба часто встречается на заросших участках средней глубины, то зимой стоит исключительно на ямах, перемещаясь по глубоким акваториям водоема с твердым дном. Особенно привлекают его хрящеватые глинистые участки с колониями дрейссены и других моллюсков.

На самой сильной струе он жить не будет, а вот рядом с ней, в местах с постоянно меняющейся силой течения, у бровок, свалок и столов, его можно найти. Главное в лещевой рыбалке – найти стаю. Зимой лещ сбивается в большие стаи и не ходит по одиночке. Стаи перемещаются по водоему в поисках насыщенной кислородом воды и корма.

Если удастся наткнуться на нее – улов обеспечен. А вот пару рыбин удастся выловить или несколько десятков – зависит от погоды, снастей и умений рыболова. Ловля леща зимой – скорее стратегия, чем тактика. Необходимо угадать или определить, в каком конкретном месте лещ находится в данный момент и кормится. Сегодня стая может быть здесь, а завтра она в совершенно другом месте.

Ловля леща на течении

Спускник на зимнего леща предназначен для рыбалки на достаточно сильном течении, на слабом же или в стоячей воде лучше использовать обыкновенные лещевые удочки, а не донки. Поэтому перспективные водоемы для такой ловли – крупные и средние реки.

Рыбалка на течении и определяет особенности оснастки этой удочки. Помимо спускника, в таких условиях можно применять покаток, вертолет или коромысло. У каждого метода найдутся свои приверженцы, но именно спускник и коромысло зимой по лещу работают лучше.

Снасть спускник

Спускник на леща прост в изготовлении. Но, как и к любой снасти для ловли этой осторожной рыбы зимой, нужно проявить внимание к мелочам.

Именно такие неочевидные на первый взгляд нюансы делают эту оснастку уловистой. Далее рассмотрим, как сделать правильный спускник на леща своими руками.

Не забываем основной форм-фактор, который влияет на общий вид этой донной удочки – глубина и течение.

Удильник

Рыбалка на леща зимой со спускниками подразумевает установку нескольких снастей. Поэтому удильник нужен достаточно крупный, удобный.

Как минимум, парусность лески из-за течения не должна утащить рыболовную снасть в воду. Общеприменимая практика – втыкание удильника в сугробик снега и шуги около лунки.

Идеально подходят дешевые магазинные зимние удочки с крупной катушкой и клавишей стопором.

Кивок

Для этой донки подойдет пружинный кивок, достаточно жесткий, чтобы леска под воздействием течения не сильно сгибала его, но в то же время сторожок должен четко показывать поклевку.

Здесь не нужно мудрить с чуткостью кивка, как при ловле на мормышку. В больших реках на течении лещ клюет смело и сильно.

На кивок можно вешать звуковой сигнализатор в виде прищепки с бубенчиком или похожую самодельную конструкцию.

Оснастка

Основной принцип монтажа снасти заключается в том, что необходимо закрепить оснастку на дне под лункой с помощью тяжелой кормушки, а поводок с крючками и насадкой отпустить по течению, от 2 до 6 метров, иногда даже дальше.

Поэтому на основной леске монтируется кормушка по принципу патерностера, но с возможностью передвижения. Реализуется это при помощи резиновых стопорков с двух сторон скользящей петли (или вертлюжка) поводка кормушки. Это нужно для изменения длины рабочей части с крючками при необходимости.

Выполнить данный узел можно любыми методами, главное, чтобы кормушка двигалась.

Принцип крепления кормушки

Элементы оснастки спускника:

  • Леска 0.25-0.3 (основная);
  • Леска 0.14-0.2 (на поводки);
  • Крючки (мормышки);
  • Кормушка;
  • Вертлюжки;
  • Стопорки.

После кормушки на основной леске монтируются поводки с крючками (мормышками). Некоторые рыболовы привязывают их прямо к основной леске друг за другом без поводков.

Наилучший испытанный на практике вариант – три поводка (третий на конце основной лески) 15-20 см длиной, крючки с капелькой фосфорного лака на цевье. Также можно применять светонакопительные фосфорные мормышки.

Перед крайним поводком на основную леску (можно прямо на узел) зажимается дробина. Это нужно, чтобы оснастка спускника лежала на дне, а не мотылялась течением.

Дедовский спускник с пуговицей

Крючки со светящейся головкой легко изготовить самостоятельно. Для этого нужно намотать небольшую головку около колечка белыми или красными нитками, затем нанести на нее очень осторожно специальный фосфорный лак.

Такие приманки отлично работают в сумерках или ночью, а это как раз самое лучшее время для ловли леща. Наряду с этим, хорошо работают крючки с красным или белым бисером, а также магазинные светонакопительные мормышки.

При ловле крупного леща нужно использовать только качественные крючки, это само собой разумеется.

Необходимо подбирать вес грузила кормушки так, чтобы снасть прочно стояла на месте. Отсутствие колебаний основной толстой лески течением – важное условие успеха охоты на осторожного леща.

Магазинные светонакопительные мормышки

Наживки

Традиционная наживка – мотыль. На леща его необходимо насаживать пучками по 10-15 штук. Можно использовать специальный пучковяз. Также в качестве приманки можно использовать опарышей, червей или кусочки коровьего вымени.

На различных водоемах работают разные насадки, иногда даже растительного происхождения (гороховая мастырка, манная болтушка). Но это – редкость. Зимой рыба предпочитает белковые корма – их легче усваивать.

При одинаковых затратах энергии на переваривание из животных кормов рыба усвоит гораздо больше питательных элементов, чем из растительных.

Прикормка при рыбалке на спускник

Идеальный вариант зимой – использование в качестве прикормки живого мотыля или мормыша. Он вымывается из кормушки, прячется на дне, создавая кормовую зону. Стая лещей передвигается по водоему в поисках именно таких пятачков.

Для обычных рядовых рыболовов добыть такую подкормку достаточно сложно, поэтому в качестве альтернативы можно применять готовую прикормку или самодельную кашу (лучше всего работает пшено). Но использование растительных прикормок – действие на грани фола. Зимой важно очень аккуратно экспериментировать с запахом.

Обоняние у леща прекрасное, неправильным ароматом его можно отпугнуть. Мормыш же или кормовой мотыль – действуют всегда, так как являются естественной пищей этой рыбы.

Для растительной прикормки можно использовать обычную фидерную кормушку. Для мормыша – специальную баночку с отверстиями, утяжеленную грузилом.

Ее легко изготовить самому из банки от фотопленки или любой другой подобной тары.

Желательно для каждой снасти пробурить вторую лунку выше по течению и разместить в ней большой зимний кормитель с прикормкой. Кормитель будет создавать общее большое кормовое пятно, а кормушки на спускнике – тропинки, ведущие к крючкам с наживкой.

Техника ловли леща на спускник

Правильная тактика зимней ловли леща зимой на спускник базируется на следующих принципах:

  1. Изначальное определение места ловли стратегически (поиск стаи).
  2. Правильная прикормка.
  3. Подбор длины рабочей части спускника.

На сильном потоке лунки желательно делать под углом, что избавит от касания леской нижней кромки льда. Передвигая кормушку и меняя таким образом длину рабочей части с поводками (2-8 метров), рыболов добивается правильного расстояния до кормового пятна. Отодвигая кормушку дальше-ближе, ее нужно оставить в том положении, при котором наблюдается наибольшее количество поклевок.

Особенности и секреты:

  1. Лещ, особенно крупный, очень осторожен. Малейший стук может отпугнуть стаю. Поэтому нужно пробурить лунки и больше не шуметь: не бросать предметы на лед, не двигать ящик, не шаркать и не топтать ногами, ходить осторожно.
  2. Дно ящика для сидения и подошвы лучше оборудовать звукоизолирующим мягким материалом.
    Не стоит ходить по льду в том квадрате, где непосредственно лежат крючки с наживкой и зона ловли. Любые передвижения – позади лунок.
  3. Спускник должен быть настроен так, чтобы основная леска лежала на дне, не болталась в струе.
  4. Важно следить за чистотой рук от посторонних запахов (бензина, сигарет, спирта и т.д.)

Набор видео об изготовлении и ловле

  • Изготовление кормушки для спускника (видео Алтайского клуба рыболовов):
  • Как работает кормушка:
  • Изготовление крючка со светонакопительной головкой:
  • Общий обзор оснастки:
  • Процесс изготовления оснастки:
  • Ловля:
  • Секреты и особенности:

Источник:

Зимняя ловля леща на комбайн

Комбайн (спускник) – универсальная снасть для зимней ловли леща и другой мирной рыбы на течении. Уловистость комбайна зависит от правильности его оснастки, выбора оптимального места для рыбалки, техники ловли.

Особенности снасти

Особенностью данной снасти является ее грубость и прочность. Это продиктовано, прежде всего, условиями ловли. Наличием среднего и сильного течения, весом вылавливаемых лещей. Попадаются трофеи до 3–4 кг).

Места ловли

Снасть комбайн на леща используют при ловле в таких местах как:

  • Широкие плесовые ямы (русловые канавы) с глубинами не менее 4-5 м;
  • Изогнутые и вытянутые углубления под обрывистыми берегами на излучине (повороте) реки;
  • Локальные и протяженные ямы на других участках реки с глинистым донным грунтом, покрытым небольшим слоем ила.

Не эффективна будет ловля леща на комбайн в тех местах, где течение очень слабое или его вовсе нет (небольшие затоны и закобаи).

Подбор элементов снасти

Классический спускник на леща состоит из следующих элементов:

  • Удильник с жестким кивком;
  • Основная леска;
  • Самодельная или магазинная кормушка на небольшом лесочном отводе. Крепится к основной леске кормушка при помощи застежки с вертлюжком, перемещающегося по ней между двумя группами силиконовых стопоров;
  • «Хвост» («коса») – рабочая часть оснастки. Лесочный отвод с 3–4 поводками, привязываемый к основной леске через простой вертлюжок;
  • Небольшое скользящее грузило на конце «хвоста». Оно располагается выше последнего поводка, фиксируемого между двумя группами силиконовых стопоров.

Источник: https://oskolfish.ru/uzly/spusknik-na-leshha-ili-osnastka-kombajn-kak-vyglyadit-i-kak-primenyat.html

Лещата: види, конструкція, застосування

Лещата: види, конструкція, застосування | Своїми руками - Як зробити самому

Незважаючи на простоту конструкції, лещата – найпопулярніший інструмент в побуті.

А про автосервіси і дрібні майстерні навіть мова не йде – там це предмет першої необхідності.

Ми розповімо про різновиди і застосування лещат.

Для чого потрібні лещата, начебто всім зрозуміло: фіксувати деталь в процесі її обробки. Але незважаючи на свою гадану простоту, ці пристосування налічує величезну кількість типів затискних механізмів. За цим параметром вони діляться на:

  • гвинтові:
  • клинові.
  • діафрагмові;
  • ексцентрикові:
  • пневматичні.

А за призначенням лещата бувають:

  • слюсарними;
  • верстатними;
  • столярними.
  • ручними

Читайте також: Які вибрати лещата і для чого

Лещата: що це за звір такий

Кожна людина, яка хоч раз тримав у руках ножівку або напилок, знає, що оброблювану заготовку або деталь необхідно жорстко зафіксувати.

Погано закріплена деталь при обробці вібрує, бовтається, що робить навіть найпростішу роботу складної і незручною, а іноді і зовсім неможливою.

І якщо напилок зламати практично нереально, то ножовочное полотно в цьому випадку може лопнути в самий невідповідний момент.

В такому випадку краще всього зафіксувати деталь лещатами. Що ж таке лещата? Лещата (іноді їх називають тисами) – це слюсарний або столярний інструмент для фіксації деталі при різних видах механічної обробки (пиляння, свердління, стругання і т.д.). Вони є пару паралельних пластин, одна з яких зазвичай нерухома, а друга притискається до деталі за допомогою гвинта.

Лещата виготовляються з різних матеріалів: слюсарні – найчастіше з металу, столярние- з дерева. Це інструмент, потрібний і важливий і для майстра-аматора, і для професіонала, і на виробництві.

види лещат

Найпоширеніший вид – це слюсарні лещата. Вони бувають різних розмірів, від великих (з шириною губок до 200 їм) до мініатюрних, що застосовуються, як правило, в домашніх усповіях (з шириною губок 63 мм).

Такі малюки зазвичай закріплюються на стопі або табуреті за допомогою нижнього гвинта-струбцини. Великі ж лещата використовуються на виробництві або в майстернях для обробки великих деталей.

Найчастіше зусилля при їх обробці дуже велике, тому такі лещата кріпляться до робочого стопу-верстата потужними болтами.

Трубні лещата використовуються для фіксації труб або циліндричних деталей. Якщо звичайні слюсарні лещата Поворотні лещата дуже зручні тим, що майстер має можливість зафіксувати оброблювану деталь в потрібній йому площині і під зручним для роботи кутом.

На них можна проводити обробку самих важкодоступних ділянок деталі, які в звичайних лещатах обробити складно, а іноді і зовсім неможливо. Поворотні лещата.

як і всі слюсарні, можуть бути стаціонарними, що закріплюються на столах-верстатах, або маленькими, з вбудованою струбциной для кріплення до столу.

Гідравлічні лещата служать для надійної фіксації великогабаритних заготовок. Для затиску вони використовують сипу стисненого повітря. Найчастіше такі лещата застосовують на великих промислових виробництвах.

Самоцентрувальні лещата встановлюють на високоточних виробництвах, особливо гам, де потрібно ідеально точно зафіксувати деталь в необхідному положенні. Пристрій лещат такого роду має подшипниковую основу.

Столярні лещата застосуються для роботи з дерев'яними виробами. Це специфічні види робіт, тому конструкція столярних лещат дещо відрізняється від слюсарних.

Найчастіше столярні лещата виготовлені з дерева цілком або кріплення деталей здійснюється через дерев'яні губки. Губки значно ширше, ніж у слюсарних, і мають велику площу затиску.

У зв'язку з цим столярні лещата зазвичай укомплектовані однією, частіше з двома направляючими, які утримують рухливу губку лещат і не допускають її перекосу.

Напрямні можуть бути як частиною верстата, так і знімними.

Читайте також: Лещата своїми руками: фото та креслення

Лещата для столярних робіт складаються з наступних елементів:

  • опори, яка одночасно є нерухомою затискної губкою;
  • рухомий затискної губки;
  • двох металевих напрямних, по яких переміщається рухома губка;
  • ходового гвинта, що забезпечує переміщення рухомий губки;
  • воротка, за рахунок якого ходовому гвинту повідомляється обертання. Нерухома опора столярних лещат надійно фіксується на поверхні верстата, для чого використовуються довгі шурупи або болтові кріпильні елементи.

У серійних моделях також повинна бути передбачена можливість використання змінних накладок на рухому і нерухому губки.

Ці накладки, що підвищують універсальність столярних лещат, можуть бути виготовлені з металу або полімерних матеріалів.

Оскільки столярні Складальні лещата часто використовуються для обробки габаритних дерев'яних виробів, в конструкції багатьох моделей передбачений пружинний механізм, який полегшує маніпуляції.

Він може бути встановлений і на саморобні столярні лещата, що забезпечить попередній затиск деталі (остаточно вона фіксується за допомогою ходового гвинта).

Якщо цей механізм відсутній, столяра доведеться тримати на вазі дерев'яну заготовку, перш ніж до неї підведе рухлива затискна губка.

Мал золотник ..

У побуті і в маленьких майстернях поширені компактні ручні лещата. Вони служать для обробки невеликих заготовок, при цьому не потрібно кріплення до столу, є зручне захоплення.

На них цілком можна обробити невелику деталь напилком або просвердлити в ній отвір, все частіше можна зустріти невеликі лещата з вакуумним кріпленням до столу: на підошві розташовується гумова мембрана, керована важелем.

Лещата можна встановлювати в будь-якому доступному місці. Для цього потрібно змочити мембрану водою, щільно притиснути до поверхні столу і, утримуючи лещата в такому положенні, повернути важіль мембрани так, щоб її центральна частина підвелася. Різниця тиску під і над мембраною така, що лещата виявляються досить надійно притиснуті до поверхні столу.

Малогабаритні Тісно можна зустріти як в будь-якої маленької домашньої, так і в солідній ювелірної майстерні.

Чи не обходяться без них і швейцарські селяни, взимку зайняті на ручному складанні знаменитих на весь світ годин. Тому, купуючи ексклюзивні номерні годинник, знайте, що без лещат їх би не змогли зібрати для вас.

Та й будь-який ювелірний виріб, що вражає вас своєю красою, гоже зроблено не без їх застосування.

На замітку:

Чому лещата зазвичай встановлюють на лівому кутку верстата? Це здається не дуже зручним для правшів, коли потрібно розпиляти ножівкою деталь, затиснувши її в лещата. Якщо лещата розташувати праворуч, відпилюють частину виступатиме за край верстата, дозволяючи працювати без перешкод.

Відповідь потрібно шукати в далекому минулому.

До появи електричних верстатів та інструментів столяри користувалися дли іншими Фуганком, щоб зробити кромки дощок прямими і перпендшулярни-ми пластям. Столяри-правші (яких завжди було набагато більше, ніж лівшів) працюють рубанками справа-наліво.

Складальні лещата краще утримують затиснуту дошку, якщо її штовхати в їх сторону, і цьому допомагає інерція самого верстата, розташованого за дошкою (верхнє фото). Ось чому передні лещата зазвичай встановлюють на лівому кутку.

(Такі лещата називають передніми через їх розташування попереду столяра, зазвичай стоїть правим боком до верстата при роботі з рубанком. Відповідно, для столяра-лівші передні лещата повинні знаходитися на правому куті).

При пилянні розташовані зліва лещата також дозволяють вам підтримувати обрізок, а зберігається частина заготовки надійно фіксується в лещатах, і це допомагає робити точні і чисті розпили.

Звичайно, ви можете встановити лещата там, де це зручно для вас. Ще краще оснастити верстат двома лещатами. Ми вважаємо за краще, щоб передні лещата перебували зліва, а задні – справа.

Нижче інші записи по темі “Як зробити своїми руками – домохазяїну!”

  • Які вибрати лещата і для чого Лещата – види і особливості …
  • Лещата своїми руками: фото та креслення Як зробити легкі лещата своїми …
  • Лещата для вертикального розпилу своїми руками (фото + креслення) Зручні лещата для заготівлі дров …
  • Поради домашньому майстру – випуск 1 Поради по господарству Доопрацювання козел своїми …
  • Обкладинка своїми руками Як переплести журнали для створення …
  • Пристосування для шліфування дрібних дерев'яних деталей Фіксатори для шліфування своїми руками Шліфуючи …
  • Розпушувач своїми руками (+ схема) Як зробити саморобні розпушувач Хочу запропонувати …
  • Источник: http://kak-svoimi-rukami.com/uk/2016/12/tiski-vidy-konstrukciya-primenenie/

    Лещата види, конструкція, застосування, своїми руками – як зробити самому

    Лещата: види, конструкція, застосування | Своїми руками - Як зробити самому

    Незважаючи на простоту конструкції, лещата – найпопулярніший інструмент в побуті.

    А про автосервіси і дрібні майстерні навіть мова не йде – там це предмет першої необхідності.

    Ми розповімо про різновиди і застосування лещат.

    Для чого потрібні лещата, начебто всім зрозуміло: фіксувати деталь в процесі її обробки. Але незважаючи на свою гадану простоту, ці пристосування налічує величезну кількість типів затискних механізмів. За цим параметром вони діляться на:

    А за призначенням лещата бувають:

    Схожі статті

    Источник: https://jak.waykun.com/articles/leshhata-vidi-konstrukcija-zastosuvannja-svoimi.html

    Как сделать бортовую удочку своими руками: для ловли леща, судака и другой рыбы

    Лещата: види, конструкція, застосування | Своїми руками - Як зробити самому

    Бортовая удочка компактна, ее легко переносить и перевозить. Еще один неоспоримый плюс такой снасти – легко сделать бортовую удочку своими руками. Это не отнимет много времени и не потребует больших расходов.

    Обычно рыбачат сразу с двумя — тремя бортовыми удочками, в таком случае уловы лучше. Соответственно, и делать нужно сразу несколько снастей. Другой вариант – изготовить одну удочку на пробу, проверить ее в деле, убедиться, что с ней все в порядке и потом сделать еще.

    Изготовление бортовой удочки

    Чтобы сделать легкую, но крепкую бортовую снасть для ловли белой рыбы – плотвы, леща и так далее – понадобятся:

    • хлыст;
    • пробка;
    • клей;
    • изолента.

    Из инструментов нужны нож или ножовка и дрель (шуруповерт) со сверлом.

    Изготовление рукоятки

    Рукоятка на бортовой удочке необязательна. Можно ловить, держась руками за сам хлыст. Но рыбачить с рукояткой комфортнее. К тому же на ней можно без проблем закрепить катушку. Если рукоятки не будет, вместо катушки придется использовать мотовило.

    Чтобы сделать хорошую рукоятку, достаточно взять 3–5 пробок, просверлить в них отверстия и посадить их на хлыст, на клей. Хорошая конфигурация – 2 пробки-грибка от шампанского, между которыми располагаются 2 прямые пробки от вина. Такая рукоятка будет иметь спереди и сзади бортики и удобно лежать в руке.

    Крепление пропускных колец

    Помимо рукоятки на удильнике, надо расположить пропускные кольца. Если предполагается использовать кивок с креплением для лески, тюльпан не нужен, и достаточно одного пропускного кольца, расположенного посередине удочки. Если надежно приклеить его, оно будет держаться долгие годы. Другой вариант – просто натянуть пропускное кольцо так, чтобы оно сидело плотно и не болталось.

    Если крепления для лески на кивке нет, на конце удочки должен быть тюльпан, который надо приклеить, если его там нет.

    Крепление катушки

    Катушку можно примотать на изоленту. Еще один вариант – использовать катушкодержатель для болонских удилищ. Его надо приклеить, а затем также примотать изолентой. Преимущество этого способа в том, что катушку всегда можно будет легко снять или заменить на другую.

    Удочка с мотовильцем

    Можно обойтись и без катушки. В таком случае на рукоятке нужно разместить мотовильце, на которое будет наматываться леска.

    Для изготовления такой удочки понадобятся:

    • хлыстик;
    • круглый штапик, деревянная рукоятка от старой швабры или другой подходящий кусок дерева для изготовления рукояти;
    • скрепки;
    • изолента;
    • нитка, лак, термоусадочная трубка и термоклей.

    Процесс изготовления:

    1. просверлите в штапике сквозное отверстие и уберите опилки;
    2. приклейте рукоятку на хлыстик;
    3. обмотайте ее изолентой;
    4. сделайте из проволоки или скрепок 2 пропускных кольца и 2 заготовки крючков для мотовила;
    5. на концах заготовок сделайте загибы и забейте их в рукоятку, чтобы надежно зафиксировать их;
    6. закрепите заготовки крючков мотовила изолентой и загните;
    7. примотайте на хлыстик пропускные кольца ниткой и покройте ее лаком;
    8. на крепление тюльпана наденьте термоусадочную трубку для более надежной фиксации.

    На этом удочка готова.

    Изготовление кивка

    Требования к кивку для бортовой удочки невелики. Он должен соответствовать по жесткости грузилам, которые вы используете, и при этом быть довольно мягким, чтобы хорошо показывать поклевки. Для оснащения бортовой удочки хорошо подойдет пружинный кивок для зимней удочки.

    Также этот важный элемент бортовой удочки можно сделать своими руками.

    Для изготовления такого кивка понадобятся:

    • витая пружина;
    • пенопласт;
    • кусок толстой жесткой резины.

    Пружина должна быть достаточно мягкой, чтобы четко показывать поклевки, но при этом не слишком сильно прогибаться под весом грузил, которые вы собираетесь использовать. Перед тем как делать из нее кивок, стоит проверить ее, подвесив грузик. Если пружинка слишком жесткая, отпустите ее, подержав над огнем. Если она слишком мягкая – нужно искать другую.

    Из пенопласта вырежьте шарик или кубик, проделайте в нем отверстие и приклейте его к одному концу пружины. Из резины изготовьте крепление для кивка прямоугольной формы. Проделайте в нем два отверстия.

    В одно из них вставьте хлыст удочки, а в другое – пружину. На этом кивок готов. Такой сторожок надо крепить на удочке до того, как приклеен тюльпан.

    Другой вариант – вставить пружину в тюльпан и примотать к хлысту изолентой.

    Клей предварительно надо проверить, чтобы убедиться, что он не разъедает пенопласт. Сам пенопластовый шарик или кубик при желании можно покрасить в красный или любой другой цвет, чтобы кивок-самоделка был лучше заметен на фоне воды.

    Выбор катушки

    К катушке для бортовой удочки особых требований не предъявляется. Забрасывать снасть не надо. Плетенки при ловле не используются, качество ролика лесоукладывателя безынерционки и качество укладки лески большого значения не имеет.

    Для оснащения бортовой удочки можно использовать:

    • пластиковую или металлическую инерционную катушку;
    • небольшую безынерционку;
    • мультипликатор как обычный спиннинговый, так и зимний, для ловли хищника со льда.

    Простая инерционка – хороший выбор, если вы хотите вываживать рыбу, держась руками за леску, таким образом, чтобы сама удочка не участвовала в процессе. Катушка в таком случае будет использоваться только как вместилище лески, на которое нить можно быстро намотать и также быстро ее смотать. Небольшие простые инерционки – самые легкие и самые дешевые из всех рыболовных катушек.

    Если вы хотите вываживать рыбу удочкой, то стоит укомплектовать снасть качественной безинерционкой или мультипликатором. У таких катушек хороший фрикционный тормоз, который будет очень полезен при борьбе с рыбой. Главное – не забыть правильно настроить фрикцион, чтобы леска сходила со шпули не слишком легко и не слишком тяжело.

    Выбор лески

    Для оснащения бортовой удочки используют монолески. Так как ловля проходит на короткой дистанции, лучше, если нить будет хорошо тянущейся. Такая леска амортизирует рывки рыбы, и сходов будет минимум.

    Диаметр надо подбирать под размер потенциальных трофеев, обычно это 0,2-0,25 мм. для ловли белой рыбы и 0,3-0,35 мм. для охоты за хищником. Подходящая толщина лески для поводка, соответственно – 0,15-0,2 мм.

    или 0,2-0,25.

    Стандартная

    Самый универсальный вариант оснастки для бортовой удочки – со скользящим грузилом. Такой монтаж можно использовать в любых условиях, но его недостаток в том, что при ловле на илистом дне он может проваливаться в ил.

    Вес грузила подбирается под условия ловли: для рыбалки на течении подойдет грузик 25–50 г, в стоячей воде можно использовать более легкие. Лучше, если грузило будет с противозакручивателем.

    Чтобы связать стандартную оснастку бортовой удочки, необходимо:

    1. надеть на основную леску грузило;
    2. привязать на конце основной лески вертлюжок;
    3. привязать к вертлюгу поводок с крючком.

    Вертлюжок обязателен при ловле на течении, которое сильно крутит леску. Также он не будет лишним для рыбалки в стоячей воде, хотя здесь можно ловить и без него. Если ниже и выше лески расположить силиконовые стопоры, они будут защищать кивок и узел, которым привязан вертлюжок, от ударов по ним грузила.

    Донная

    Донная оснастка – лучший вариант для рыбалки на илистом дне. Крючок с насадкой при ловле с таким монтажом не будет проваливаться в мягкий грунт.

    Чтобы собрать эту оснастку, необходимо:

    1. отступив от конца основной лески около полуметра, привязать к ней боковой поводок с крючком;
    2. к концу основной лески привязать грузило, которое будет располагаться на дне.

    Длину поводка нужно подбирать таким образом, чтобы крючок не мог упасть на грунт и провалиться в него.

    Оснастка с поплавком

    Монтаж с поплавком хорошо подойдет для ловли щуки, судака и другого хищника на живца. Можно использовать его и для ловли белой рыбы, хотя бортовые удочки с кивками для такой рыбалки удобнее. Огрузка поплавка может составлять от 2–3 г для ловли мирной рыбы на небольшой глубине в стоячей воде до 30–40 г, если рыбалка проходит на течении или если в качестве насадки используется живец.

    При рыбалке с бортовой удочкой длина снасти значительно меньше глубины в месте ловли. Поэтому лучше всего использовать скользящую оснастку поплавка.

    Чтобы сделать ее, необходимо:

    1. закрепить на леске стопор или связать стопорный узел;
    2. надеть скользящий поплавок;
    3. закрепить грузила;
    4. привязать поводок с крючком.

    При ловле с бортовой удочкой поплавок после заброса поднимется по леске и упрется в стопор, после чего крючок с приманкой окажется на нужной глубине. Во время вываживания рыбы или выматывания оснастки для перезаброса стопор пройдет через пропускные кольца и намотается на катушку, а поплавок опустится к грузилу и не будет мешать.

    Если вываживать рыбу предполагается руками, а не удочкой, то подойдет и оснастка бортовой удочки с глухим поплавком. Он фиксируется на леске кембриком.

    Перед началом ловли в таком случае сматывайте с катушки нужное количество лески, а затем передвигайте поплавок вверх, в рабочее положение. В конце рыбалки, соответственно, сдвигайте поплавок вниз, к грузилу, чтобы можно было намотать леску на катушку.

    Если нить наматывается на мотовило, глухой поплавок можно и не двигать в начале и в конце рыбалки.

    Теперь вы знаете, как сделать бортовую удочку самому. Если подойти к ее изготовлению старательно и без спешки, служить такая снасть будет долго. Сделайте 3–4 удочки – и вы сможете успешно рыбачить в любых условиях. Процесс изготовления такой снасти предоставляет много возможностей для импровизации.

    Можно пробовать разные хлысты и типы рукояток, чтобы в итоге создать идеальную бортовую удочку для себя. Изготовление таких снастей своими руками – это не только способ сэкономить. Ловить собственноручно сделанной, добротной и удобной бортовой удочкой – особое, ни с чем не сравнимое удовольствие.

    Источник: https://VokrugRybalki.ru/masterskaya/bortovaya-udochka-svoimi-rukami

    Як зробити лещата столярні своїми руками?

    Лещата: види, конструкція, застосування | Своїми руками - Як зробити самому

    Лещата столярні в домашній майстерні – простонезамінна річ для тих, хто займається виготовленням дерев'яних конструкцій і різьбленням. Завдяки їм буде набагато зручніше обробляти ті чи інші заготовки. Найкраще це робити, також використовуючи і спеціальний верстат.

    Звичайно ж, можна боки або торець дошки обробляти і струбцинами, притиснутими до бруска. Але робота буде значно простіше, якщо зробити столярні лещата для верстата своїми руками.

    Конструкція готового виробу

    Лещата столярні можна зробити самостійно абопридбати в спеціалізованих торгових точках. Покупне виріб являє собою корпус з рухомою планкою. Вона рухається по двох напрямних, а підстава є місцем для прикручування до лещат гайок або болтів.

    На губах є можливість закріпити всілякідерев'яні, пластмасові або металеві накладки. Вони потрібні для того, щоб захистити оброблюваний виріб від пошкоджень. Особливо бажано таке ставити, якщо ви працюєте з м'якими видами деревини.

    Магазинні лещата здатні фіксувати заготовкияк мінімум в 20 см, а щоб не надто довго рухати гвинт для затиску, краще застосовувати спеціальний пружинний механізм, який це зробить набагато швидше, відсунувши рухливу губу. У необхідному положенні дерево зафіксується гвинтом, оснащеним різьбленням у вигляді трапеції.

    Особливості саморобних конструкцій

    Ну а якщо ви зібралися робити столярні лещата дляверстата своїми руками, то вони будуть мати дещо інше будова. За основу візьмемо гвинт з різьбою 20 мм, довжина при цьому її становить 150 мм. Часто подібні конструкції використовуються в куточках спортивного типу.

    Їх вставляють в вертикальні труби, щоб з їх допомогою піднімати вище ті чи інші речі. Різьба в подібних гвинтах досить велика, при цьому вони не розраховані на великі навантаження. Однак зробити столярні лещата з їх допомогою цілком можна.

    Краще, щоб гвинт був довшим, оскільки відстань між губами буде збільшуватися.

    Обов'язково виберіть відповідні шпильки, якідля цієї роботи можна спеціально придбати або відшукати будинку. Можуть замість них підійти і кріплення іншого типу. Деякі використовували навіть мотоциклетні пристосування для дзеркал. Вони мають вигнуту структуру, тому їх перед роботою потрібно випрямити на ковадлі кувалдою.

    Приклад виготовлення виробу

    А зараз ми розглянемо більш детально, якзробити столярні лещата своїми руками. Для початку зробіть дошку з витрати на дві притискні губки. Розмір визначається індивідуально, залежно від вашої робочої поверхні в майстерні.

    Потім на передній губці потрібно зробити розмітку під два отвори, причому вони повинні бути рознесені якомога ближче до кожного з країв. Розміщуємо передню дошку над задньою і проробляємо в ній дірку в залежності від діаметра притискного болта. Під Т-образні гайки просвердлюємо отвори згідно зробленим раніше мітках і потім їх туди вставляємо.

    Наші лещата столярні вже готові. Тепер можна поставити на столі задню губку, притиснути струбциною і, утримуючи деталь, робити пропили.

    Щоб закріпити рукоять в довгій голівці гвинта,повинна бути проріз. Якщо ж вона не відповідає ручці за розміром, то її можна доопрацювати за допомогою напилка, розширивши отвір. Замість важеля для відкручування притискного гвинта можна брати конструкцію з кільцем замість капелюшка.

    В якості нерухомої губки лещата столярні використовують дошку з сосни, прибиту до столу. А її рухома частина повинна мати товщину в 20 мм, ширину в 18 мм і довжину в 50 см.

    Отвір для гвинта потрібно виконати в обохчастинах за допомогою регульованого свердла на діаметр 21 мм, а ось для шпильок можна використовувати і звичайне на 10 мм відповідно. Щоб обидві губки можна було обробити таким чином одночасно наскрізь, прибийте їх цвяхами один до одного, а потім витягніть цвяхи після закінчення робіт.

    Переваги використання вироби

    Ми розглянули, як зробити столярні лещата вдомашніх умовах для зручності роботи з деревиною та іншими заготовками.

    Існують і інші варіанти їх виготовлення, зокрема конструкцій з більш високими губками, які застосовуються виключно для ручних столярних пристосувань. Часто в робочій майстерні лещата столярні мають завдання під назвою «двічі гвинт».

    Класичний варіант вироби – дві різьблення і дві губки, які закріплюються в передній частині верстата, вже широко використовується далеко не одне століття поспіль.

    Тим більше що лещата столярні – це доситьпроста річ у використанні. Достатньо лише вставити між губками деталь, яку потрібно обробити, і затиснути болтами. Завдяки їм столяри позбулися від безлічі проблем, зокрема, ними можна обробляти деталі незалежно від розміру, а ще з їх допомогою вирівнюється спинка над настільною поверхнею.

    Фахівці відзначають ключові переваги лещат:

    • їх можна розміщувати в будь-якому місці на робочій поверхні майстерні, в цьому плані вони дуже портативні;
    • оскільки даний виріб не застосовується майстром кожен день, їх легко зняти і розмістити на стіні в виділеному місці;
    • виріб може бути встановлено на стіл і застосовуватися в якості великої струбцини.

    Як зробити лещата з запресованої гайкою

    Щоб своїми руками виготовити подібний виріб, потрібно приготувати наступний:

    • болт з гайкою для розведення;
    • скоби металеві.

    Щоб ключ при стисканні дерев'яної абометалевої заготовки не зірвався з гайки, її потрібно в нього запресувати. З цією метою губки потрібно розігріти на вогні і охопити її теж. Щоб зібрати таку конструкцію своїми руками, буде потрібно мінімум матеріалів і потрібних деталей.

    Збірка лещат на основі амортизаторів

    Якщо є досвід і фантазія, то можна зібрати такий виріб з будь-яких старих деталей і пристосувань, які можуть знайтися в майстерні або гаражі. У конкретному прикладі нам знадобляться:

    • амортизатори;
    • гайка М18;
    • куточок на основі металу;
    • шпилька;
    • шток від газового упору для рукоятки конструкції.

    За допомогою всіх деталей збираємо лещата, а потім їхприкріплюємо до столу. Між амортизаторами в куточках просвердлюємо отвори і прикріплюємо болти з потайними головками. Щоб з ключовим матеріалом було працювати простіше, куточки можна приварити. У амортизаторів хід буде легше, якщо їх небагато пропалити.

    Будь-столяр, який працює з деревом та іншимиматеріалами, зазначає, що столярні лещата для верстата – дуже зручне пристосування, яке в значній мірі спрощує роботу. Тим більше що їх легко можна зробити самостійно.

    Источник: https://uk.ilovevaquero.com/domashniy-uyut/8605-kak-sdelat-tiski-stolyarnye-svoimi-rukami.html

    Як зробити лещата своїми руками: 64 фото основних правил створення

    Лещата: види, конструкція, застосування | Своїми руками - Як зробити самому

    Слюсарні лещата є необхідним обладнанням майстерні будь-якого чоловіка, без якого складно обійтися в тому чи іншому виді роботи.

    Їх зовсім не обов’язково розташовувати саме в гаражі, можна облаштувати куточок для лещат і в домашніх умовах, наприклад, застосувавши для цього стіл чи звичайну табуретку.

    Для чого ж потрібні слюсарні лещата?

    При обробці або заточуванні якої-небудь деталі необхідно міцно і надійно зафіксувати її, тобто утримати у певній позиції. На фото лещат показаний принцип дії даного обладнання.

    Параметри і розміри лещат визначаються залежно від того, який вид інструменту потрібно міцно утримати.

    Конструкція столярних лещат включає в себе:

    • гвинт ходової частини;
    • рукоятку;
    • рухому і нерухому губку;
    • опорну плиту.

    Основні типи слюсарних лещат

    Попередньо того, як зробити лещата своїми руками, необхідно визначитися з вибором роботи, пов’язаної з ними.

    Всі види лещат діляться на два типу:

    • не поворотні мають більш просту конструкцію і їх найпростіше виготовити самому. Деталь фіксується строго в одному положенні.
    • поворотні лещата найчастіше пристосовані для свердління на верстаті. При роботі можливо повертати оброблювану деталь, не розтискаючи її.

    Матеріал корпусу лещат найчастіше виготовляють з міцного чавуну. Важливо знати, що чавун не призначений для впливу високими температурами, для цих цілей підійде сталевий метал.

    Якщо робота буде здійснюватися з малогабаритними деталями, не варто збільшувати фінансові витрати і змайструвати компактні невеликі тисочки.

    Маленькі лещата з основою з кульового шарніра згодяться в господарстві для обробки зовсім невеликих деталей, які можна закріпити одинично. Такими є міні-лещата на присосках, що встановлюються на скляну, або добре відполіровану поверхню. Але вони придатні для рідкісних несерйозних робіт.

    Врахуйте, що розумно впровадити м’які насадки на кріпильну частина для роботи з м’якими деталями, щоб не спровокувати їх пошкодження. Лещата з найменшим люфтом при повністю розлучених губках — це ідеальний варіант.

    Значно заощадять кошти лещата без поворотного механізму, якщо, звичайно, він не стане в нагоді в роботі.

    Робота з виготовлення слюсарних лещат в домашніх умовах

    Столярні лещата, самостійно виготовлені вдома, значно рази збережуть сімейний бюджет, ніж їх магазинні готові «побратими». І величезний плюс в тому, що виріб можна виготовити з особистих уподобань і для певних індивідуальних видів робіт.

    Абсолютно нескладно знайти матеріал для конструкції, це може бути: деталь технічної труби, використаний домкрат, старі токарні верстати, преси і т. п.

    А якщо звернутися в пункт прийому металу, там безсумнівно знайдеться відповідна деталь для лещат, яка обійдеться вам в копійку.

    Класичні саморобні лещата

    Існує маса варіантів лещат, але самим популярним і традиційним є тип зі сталевим матеріалом. Такі лещата будуть набагато надійніше куплених заводського виготовлення.

    Конструкція складається з:

    • пластина із сталі мінімум 3 мм, але можна набагато товщі;
    • швелер зовнішній і внутрішній (120 і 100 мм.);
    • вушка з сталі;
    • різці токарні 2 штуки;
    • невеликий відрізок арматури (прут для ворота);
    • гайка (2 штуки), шпилька або гвинт певного діаметру, який відповідає прутку;
    • шайба (2 штуки) одного діаметру з ходовим гвинтом;
    • гвинтова пара 335 мм;
    • для закріплення ходової частини гвинта потрібна товста пластина.

    Необхідно з двох сторін по боках пластини відокремити ходовий гвинт шайбами. Одну з двох шайб потрібно закріпити шплінтом або стопорним кільцем, щоб частина була повністю розбірний, попередньо потрібно приварити до неї різьблення від гвинта.

    Рукоятка також з одного боку, повинна бути розбірний, а із зворотного боку стоїть приварити її за допомогою гайки. До пластині врівень необхідно приварити гайку зі швелером від гвинтів. Щоб швелер всередині з гвинтом на ходу легше рухався, рекомендується злегка обробити його за допомогою напилка.

    До так званих вухам, виконаним із токарних різців, приварюються губки. Їх ставлять на потрібне місце коли ходовий гвинт ввінчен, так вуха встають на ідеальній відстані один від одного.

    Але можна також зчепити їх дротом для більшої зручності, так надалі буде зручніше фіксувати нерівні деталі, форма яких розширена до низу.

    Такі саморобні лещата дозволяють обробляти великі деталі.

    Для виконання робіт в домашній майстерні рекомендується вибрати найпростіші неповоротні лещата для верстата.

    Їх зовсім нескладно виготовити самостійно, варто лише переглянути відео і рекомендації, які без особливих зусиль можна знайти на просторах інтернету і попередньо грамотно скласти креслення.

    Фото лещат своїми руками

    Источник: http://handiwork.info/yak-zrobiti-leshhata-svoyimi-rukami-64-foto-osnovnih-pravil-stvorennya/

    Поделиться:
    Нет комментариев

      Добавить комментарий

      Ваш e-mail не будет опубликован. Все поля обязательны для заполнения.